марс - планета, схожа на «емлю, але менше по величин≥ ≥ холодн≥ше. Ќа марс≥ Ї глибок≥ каньйони, г≥гантськ≥ вулкани ≥ обширн≥ пустел≥. Ќавкруги „ервоноњ планети, ¤к ще називають марс, л≥тають два невелик≥ ћ≥с¤ц≥. ѕоверхн¤ марса, под≥бно поверхн≥ «емл≥, зм≥нювалас¤ п≥д д≥Їю погодних чинник≥в, води ≥ льоду. ¬ цьому нин≥ сухому мир≥ колись текли р≥чки. Ќад пустинним ландшафтом громад¤тьс¤ колосальн≥ вулкани, найб≥льш≥ у вс≥й —он¤чн≥й систем≥. ¬ тих м≥сц¤х, де поверхн¤ дала тр≥щини, розстилаютьс¤ широк≥ долини.
як ≥ на ћ≥с¤ц≥, на марс≥ Ї безл≥ч кратер≥в. ÷≥ контури поверхн≥ сформувались за стародавн≥х д≥б, близько 3,8 млрд рок≥в тому, коли поверхн¤ м≥с¤ц≥в ≥ планет бомбардувалас¤ метеоритами. ћарс - це наступна за «емлею планета, ¤кщо вважати в≥д —онц¤, ≥ Їдиний, окр≥м ћ≥с¤ц¤, косм≥чний св≥т, ¤кого вже можна дос¤гти за допомогою сучасних ракет. ƒл¤ астронавт≥в ц¤ подорож завдовжки в 4 роки могла б з'¤витис¤ наступним рубежем в досл≥дженн≥ косм≥чного простору - рубежем, ¤кий буде подоланий в XXI в. Ќа перш≥й стад≥њ виконанн¤ ц≥Їњ м≥жнародноњ програми на поверхн≥ марса, можливо, без участ≥ людини будуть побудован≥ станц≥њ нагл¤ду. якби ти ви¤вивс¤ на марс≥, тво¤ вага склала б всього дв≥ п'¤тих того, що ти важив на «емл≥, оск≥льки сила т¤ж≥нн¤ на марс≥ слабк≥ша земною. “и знайшов би, сто „ервона планета маЇ тонкий шар розр≥дженоњ атмосфери, що складаЇтьс¤ в основному з вуглекислого газу з трохи пом≥тною дом≥шкою кисню ≥ води. ’оча атмосфера марса не згубна дл¤ людини, знадобитьс¤ спец≥альне устаткуванн¤, щоб вид≥лити з нењ достатню дл¤ диханн¤ к≥льк≥сть кисню. ћарс проходить по своњй орб≥т≥ навкруги —онц¤ за два наш≥ роки. ѕори року на марс≥ дуже схож≥ на земн≥. ¬ зимов≥ пер≥оди астрономи спостер≥гають крижан≥ шапки, що утворюютьс¤ в п≥вн≥чн≥й ≥ п≥вденн≥й п≥вкул¤х. ј вл≥тку тепл≥ в≥три п≥дн≥мають сильн≥ запорошен≥ бур≥ по вс≥й планет≥. 
„и Ї житт¤ на марс≥? „астково марс схожий на «емлю, але на ньому значно холодн≥ше. ћожлив≥сть житт¤ на марс≥ давно вже полонила у¤ву людей. ¬ 1897 р. англ≥йський письменник –. ƒж. ”еллс написав роман "¬≥йна св≥т≥в", де висловлювалос¤ припущенн¤ про ≥снуванн¤ марс≥ан ≥ про можлив≥сть захопленн¤ ними «емл≥. ”еллс написав свою книгу п≥д враженн¤м створених дек≥лькома астрономами схематичних карт марса, на ¤ких ч≥тко простежувалис¤ пр¤м≥ л≥н≥њ, що перетинають всю планету. ¬ 1890-х рр. у ‘лагетафе, јр≥зона (—Ўј), ѕерсиваль Ћоулелл (1855-1916) створив ц≥лу сер≥ю малюнк≥в марса, на ¤ких були видн≥ численн≥ тонк≥ пр¤м≥ л≥н≥њ. ” той час висловлювалос¤ припущенн¤, що ц≥ л≥н≥њ Ї каналами, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ транспортуванн¤ води з пол¤рних областей в посушлив≥ пустел≥! ƒе¤к≥ з найпрост≥ших рослинних ≥ тваринних орган≥зм≥в «емл≥ могли б витримувати коливанн¤ температури на марс≥. ¬л≥тку оп≥вдн≥ на екватор≥ температура поверхн≥ може п≥д≥йматис¤ трохи вище за точку замерзанн¤ води. ѕроте велику частину часу температура поверхн≥ значно нижче за нуль, ≥, проте кл≥мат там не набагато б≥льш суворий, н≥ж на јл¤сц≥ або в јнтарктид≥. ¬ тонкому шар≥ атмосфери марса м≥ститьс¤ багато вуглекислого газу, небагато азоту ≥ зовс≥м незначна к≥льк≥сть води ≥ кисню. —хож≥сть складу атмосфер марса ≥ «емл≥ дала де¤ким ученим п≥дставу вважати, що на марс≥ можуть ≥снувати прим≥тивн≥ форми житт¤. осм≥чн≥ корабл≥ на марс≥ Ќауково-фантастичн≥ описи марса ¤к планети, населеноњ високорозвинутими орган≥змами, в 1960-х рр. втратили вс¤ку правдопод≥бн≥сть. јмериканський косм≥чний зонд "ћар≥нер-4" зробив перш≥ ч≥тк≥ зн≥мки планети крупним планом. Ќа них ми бачимо мл¤вий мир, поц¤ткований кратерами. ¬ 1975 р. вчен≥ —Ўј запустили два косм≥чн≥ корабл≥ "¬≥к≥нг". ожний з них н≥с ≥ орб≥тальний, ≥ посадочний комплекси, ¤к≥ сфотографували марс у вс≥х детал¤х. ћайже все, що ми тепер знаЇмо про марс, одержано п≥д час цих досл≥джень, що продовжувалис¤ б≥льше чотирьох рок≥в. амери посадочних комплекс≥в "¬≥к≥нг≥в" не знайшли н≥¤ких ознак рослин ≥ тварин, а в ход≥ х≥м≥чних експеримент≥в не вдалос¤ знайти тих вид≥в молекул, ¤к≥ мають в≥дношенн¤ до житт¤. ѕроте, хоча в даний час марс вважаЇтьс¤ майже напевно мл¤вим миром, без подальших досл≥джень ми не можемо затверджувати з упевнен≥стю, що там ≥ ран≥ше н≥коли не ≥снувало прим≥тивних форм житт¤. √≥гантськ≥ вулкани ¬ивчивши фотограф≥њ, зроблен≥ "¬≥к≥нгами", учен≥ змогли багато що д≥знатис¤ про геолог≥чну структуру ≥ ≥стор≥ю марса. 
ћайже 5 м≥ль¤рд≥в рок≥в тому, коли виникла —он¤чна система, марс, ймов≥рно, був схожий на ћ≥с¤ць ≥ ћеркур≥й. ѕрот¤гом першого м≥ль¤рда рок≥в марс ≥ ≥нш≥ планети п≥ддавалис¤ частим ударам метеорит≥в, що залишали на њх поверхн≥ незл≥ченн≥ кратери. оли планети сформувалис¤, вони були значно гар¤ч≥шими, н≥ж тепер. ћарс остигнув набагато швидше за «емлю, оск≥льки в≥н менше. Ќам в≥домо, сто у минулому марс був достатньо гар¤чим дл¤ того, щоб м≥стити усередин≥ себе р≥дку породу - про це св≥дчать численн≥ вулкани. ѕоблизу екватора марса, в район≥, званому “арсис, розташован≥ вулкани колосальних розм≥р≥в. “арсис - назва, ¤ка астрономи дали п≥днесеност≥, що маЇ 400 км завширшки ≥ близько 10 км у висоту. Ќа цьому плато розташовано чотири вулкани, кожний з ¤ких - просто г≥гант по зр≥вн¤ню з будь-¤ким земним вулканом. “ак≥ вулкани називають щитовими, ≥ пол¤гають вони з т≥Їњ, що витекла н≥коли лави, ¤ка розповсюдилас¤ у вс≥ сторони, перш н≥ж остигнути ≥ затверд≥ти. ¬ результат≥ форма вулкан≥в “арсиса нагадуЇ швидше коржики, н≥ж конуси. Ќайгранд≥озн≥ший вулкан “арсиса, √ора ќл≥мп, п≥дноситьс¤ над навколишньою м≥сцев≥стю на 27 км. ” його п≥дстави Ї скел≥ заввишки 6 км. Ћава ≥ осколки породи, що обсипалис¤ з ќл≥мпу, покриваЇ територ≥ю розм≥ром з ѕ≥вденну јнгл≥ю або штат јр≥зона в —Ўј. Ќа вершин≥ ц≥Їњ гори група кратер≥в, що обрушилис¤, утворила провал, за площею р≥вний м≥сту Ћос-јнджелес в —Ўј. Ќа «емл≥ найвищ≥ щитов≥ вулкани знаход¤тьс¤ на гава¤х, де лава, що вивергаЇтьс¤ з надр, утворила ц≥лу групу остров≥в. Ќа марс≥ ж г≥гантський вулкан все р≥с ≥ р≥с на одному ≥ тому ж м≥сц≥ до тих п≥р, поки розплавлена лава продовжувала вит≥кати з його жерла. Ѕлизько двох третин поверхн≥ марса Ї г≥рською м≥сцев≥стю з великою к≥льк≥стю кратер≥в, що виникли в≥д удар≥в ≥ оточених обламанн¤ми твердих пор≥д. ¬ цих районах нер≥дко зустр≥чаютьс¤ долини ≥ осипи, що розгалужуютьс¤. олись давно поверхневий шар марса, видно, був досить вологим, а в долинах нав≥ть Ї сл≥ди водноњ ероз≥њ. √либок≥ долини ≥ каньйони ѕоблизу вулкан≥в “арсиса зм≥њтьс¤ обширна система каньйон≥в завдовжки близько четверт≥ екватора. ƒолина ћар≥нер маЇ ширину 600 км, а глибина њњ така, що гора ≈верест ц≥лком опустилас¤ б на њњ дно. ѕр¤мовисн≥ скел≥ височ≥ють на тис¤ч≥ метр≥в, в≥д дна долини до плато вгор≥. √либок≥, г≥лкуютьс¤ ущелини колись прор≥зали потоками води, що прот≥кали по плато ≥ скидалис¤ у вигл¤д≥ водопад≥в в долину. √либи, на ¤ких могло б розм≥ститис¤ крупне м≥сто, обрушувалис¤ в долину п≥д час гранд≥озних обвал≥в. «а стародавн≥х д≥б на марс≥ було багато води, по поверхн≥ ц≥Їњ планети текли велик≥ р≥чки. 
ѕр¤мовисн≥ ст≥ни ƒолини ћар≥нер говор¤ть про те, що весь цей район Ї г≥гантською тр≥щиною або розломом в кор≥ планети. ѕод≥бн≥ долини Ї ≥ на «емл≥ - наприклад, –ифтова долина в —х≥дн≥й јфриц≥, але масштаби наших долин не йдуть н≥ в ¤ке пор≥вн¤нн¤ з марс≥анськими. ќддал≥к вулкан≥в ≥ глибоких долин пейзаж переходить в р≥внину з розкиданими там ≥ с¤м купами осколк≥в породи. ¬ цьому район≥ могутн≥ лавов≥ потоки ≥ г≥гантськ≥ розломи зкорчили кору марса ≥ утворили м≥сцев≥сть, усипану валунами;наверное, вони стануть чималою перешкодою дл¤ автоматичних засоб≥в пересуванн¤ при досл≥дженн≥ марса в майбутньому стор≥чч≥. “реба буде так сконструювати ц≥ машини, щоб вони не перекидалис¤, нањжджаючи одним колесом на великий кам≥нь. уди д≥валас¤ вода? Ќа ѕ≥вн≥чному ≥ ѕ≥вденному полюсах марса лежать крижан≥ шапки. јле це не такий л≥д, що ми робимо у себе в холодильнику. ¬зимку марс стаЇ наст≥льки холодним (-100∞—), що вуглекислий газ, що знаходитьс¤ в його атмосфер≥, замерзаЇ до твердого стану, утворюючи так званий сухий л≥д. ƒе¤ка к≥льк≥сть звичного вод¤ного льоду там теж, можливо, Ї. ѕрот¤гом марс≥анського року крижан≥ шапки на полюсах то ростуть, то зменшуютьс¤. ѕри замерзанн≥ ≥ в≥дтаванн≥ грунту виникли к≥льцев≥ утворенн¤, схож≥ на дюни. –озр≥джена атмосфера марса м≥стить кристали вод¤ного льоду, ≥ "¬о¤джер" пом≥тив в н≥й р≥дк≥сн≥ хмари. ѕроте нав≥ть ¤кщо б вс¤ атмосферна вода випала на планету у вигл¤д≥ дощу, вона покривала б њњ поверхню шаром всього в 0,01 мм товщиною. ’мари над «емлею м≥ст¤ть воду, ¤ка могла б утворити шар товщиною в неськольно сантиметр≥в. —ьогодн≥ на марс≥ немаЇ н≥ р≥чок, н≥ мор≥в, але у минулому, ймов≥рно, њх було дуже багато. Ќа зн≥мках, зроблених "¬≥к≥нгом", добре видно стар≥ русла. ѕосеред широких р≥чок, нин≥ сухих, Ї острова. √либок≥ ущелини ƒолини ћар≥нер ≥ тонк≥ контури сухих долин були н≥коли прор≥заЇ поточною водою. ”чен≥ вважають, що поверхнев≥ води бережутьс¤ у вигл¤д≥ похованих в грунт≥ крижаних глиб, особливо в пол¤рних област¤х. л≥матичн≥ умови, под≥бн≥ тим, ¤к≥ на «емл≥ Ї в зонах тундри, на марс≥, ймов≥рно, широко поширен≥. ћарс зазнав значн≥ кл≥матичн≥ зм≥ни. јтмосфера марса багата вуглекислим газом, ¤кий повинен було утримувати тепло, що йде в≥д —онц¤. ћогутн≥ виверженн¤ вулкан≥в теж могли вносити св≥й внесок в глобальне роз≥гр≥ванн¤ марса. „исленн≥ св≥доцтва говор¤ть про те, що у далекому минулому марс був тепл≥шою ≥ волог≥шою планетою, на ¤к≥й, можливо, були умови дл¤ виникненн¤ житт¤. ѕроте сьогодн≥ на марс≥ температура всюди нижча за точку замерзанн¤ води. «апорошен≥ бур≥ ѕоверхн¤ марса Ї кам'¤нистою пустелею. Ћежач≥ всюди кам'¤н≥ глиби - це шматки вулкан≥чних пор≥д, в≥дколен≥ в≥д основного масиву п≥д час землетрус≥в ≥ вивержень вулкан≥в, а також в результат≥ пад≥нн¤ метеорит≥в на марс≥анську поверхню. ћ≥ж кам≥нн¤м лежить ¤кнайтонший п≥сок. ƒе¤к≥ п≥щинки так мал≥, що њх можна побачити т≥льки в м≥кроскоп. ÷е б≥льше схоже на тонкий пил, н≥ж на той п≥сок, що ми звикли бачити на нашому земному побережж≥. Ќе дивл¤чись на те, що коштуй атмосфери тонкий, марс≥анськ≥ в≥три легко п≥дн≥мають обширн≥ запорошен≥ бур≥. –ожева заграва в неб≥ марса - тепер≥шн≥й час, воно створюЇтьс¤ запорошеними вихорами, що мчать в атмосфер≥. –аз в два роки марс максимально наближаЇтьс¤ до —онц¤ ≥ при цьому трохи нагр≥ваЇтьс¤. ¬ цей час, коли планета знаходитьс¤ в перигел≥њ, вона ц≥лком може бути оповита запорошеними бур¤ми, так що ≥з «емл≥ неможливо роздивитис¤ н≥¤ких деталей. —аме це ≥ в≥дбулос¤ в 1976 р., коли "¬≥к≥нг" наблизивс¤ до марса. јстрономи 19 в. пом≥тили, що прот¤гом року кол≥р марса м≥н¤Їтьс¤. ƒе¤к≥ вир≥шили, що причиною тому - зростанн¤ рослин п≥д час марс≥анського л≥та. “епер нам в≥домо, що вс¤ справа в запорошених бур¤х, коли маса п≥ску зд≥ймаЇтьс¤ вгору ≥ мчить, кружл¤ючись, по планет≥. «акриваючи ≥ в≥дкриваючи темн≥ш≥ област≥ твердих пор≥д, бур≥ привод¤ть до тих зм≥н кольору, ¤к≥ ми спостер≥гаЇмо в своњ телескопи. ѕольоти до марса ¬сього до марса було послано 25 косм≥чних корабл≥в. ƒе¤к≥ з них вийшли з ладу ≥ не змогли виконати свою роботу. ѕольоти "¬≥к≥нг≥в" в 1970-х рр. з'¤вилис¤ великим дос¤гненн¤м, проте невдача з кораблем "марс ќбзервер" в≥дкинула х≥д досл≥джень назад. якщо у минулому на марс≥ було житт¤, то в марс≥анських породах можуть ви¤витис¤ дуже др≥бн≥ скам'¤н≥лост≥. ”чен≥ спод≥ваютьс¤ до к≥нц¤ стор≥чч¤ використовувати робот≥в дл¤ доставки на «емлю марс≥анського кам≥нн¤. Ќј—ј вже розробила пристроњ, ¤к≥ могли б пересуватис¤ по марсу п≥д контролем ≥з «емл≥. ≤снують нав≥ть в≥ддален≥ плани послати на марс учених. ÷¤ програма повинна бути, звичайно, м≥жнародноњ. ѕроте вона об≥йдетьс¤ недешево ≥ до того ж буде досить ризикованою.
‘обос ≥ ƒеймос ” марса Ї два маленьк≥ м≥с¤ц≥, ‘обос ≥ ƒеймос, в≥дкрит≥ в 1877 р. ѓх нелегко побачити нав≥ть у великий телескоп. ƒ≥аметр ‘обоса всього 23 км, а ƒеймоса - 16 км. Ќа цих супутниках марса Ї дек≥лька кратер≥в. ћожливо, ‘обос ≥ ƒеймос Ї астероњдами, захопленими полемо т¤ж≥нн¤ марса, а не м≥с¤ц¤ми, ¤к≥ колись утворилис¤ поблизу планети. ѕоверхн¤ у них темна, ¤к у вс≥х астероњд≥в, ≥ по густин≥ вони теж близьк≥ до них. ќбидва супутники вигл¤дають, ¤к велик≥ шматки кам'¤нистоњ породи; можливо, вони утворилис¤ на ранн≥й стад≥њ ≥снуванн¤ —он¤чноњ системи - можливо, нав≥ть ран≥ше, н≥ж велик≥ планети. ÷≥ маленьк≥ м≥с¤ц≥ не зовс≥м кругл≥. ƒл¤ цього Ї дв≥ причини. ѕо-перше, вони, можливо, Ї фрагментами, що в≥дкололис¤ при з≥ткненн≥ крупн≥ших небесних тел. ѕо-друге, зважаючи на так невелик≥ розм≥ри цих м≥с¤ц≥в, њх власна сила т¤ж≥нн¤ дуже мала, щоб стиснути њх до кругл≥шоњ форми. ¬ажлив≥ в≥дкритт¤ Х 1605 ≤оганн еплер доводить, що орб≥та марса Ї ел≥псом, в одному з фокус≥в ¤кого знаходитьс¤ —онце. Х 1636 «'¤вл¤ютьс¤ перш≥ малюнки ≥з зображенн¤м поверхн≥ марса в астроном≥чн≥й книз≥. Х 1656-1659 Ќагл¤ди дають можлив≥сть визначити характерн≥ риси поверхн≥ ≥ встановити, що пер≥од об≥гу марса навкруги ос≥ р≥вний приблизно 24 ч. Х 1666 ассин≥ точн≥ше вим≥рюЇ пер≥од об≥гу марса навкруги ос≥, результат р≥вний приблизно 24 ч 40 м≥н. Х 1704 «найден≥ пол¤рн≥ шапки. Х 1777-1783 ”њль¤м √ершель робить припущенн¤, що пол¤рн≥ шапки Ї товстими шарами льоду ≥ сн≥гу. Х 1837 ѕерш≥ докладн≥ карти. Х 1877 ¬≥дкрит≥ ‘обос ≥ ƒеймос. Х 1877 ƒжован≥ —ьк≥апарелл≥ описуЇ мережу з приблизно, 40 ч≥тких л≥н≥й, що проход¤ть через марс≥анськ≥ пустел≥, ≥ даЇ њм назву "канал≥в". Х 1894 ѕерсиваль Ћоуелл будуЇ обсерватор≥ю у ‘лагстафе, јр≥зона (—Ўј), головним чином дл¤ нагл¤ду марса. ѕрот¤гом наступних 10 рок≥в в≥н створюЇ сер≥ю карт з обширною мережею канал≥в. Ћоуелл затверджуЇ, що марс мешкаЇмо, а канали мають штучне походженн¤. Х 1930 ѕ≥сл¤ проведенн¤ тривалих нагл¤д≥в ёдж≥н јнтон≥ад≥ в≥дкидаЇ припущенн¤ про ≥снуванн¤ канал≥в на марс≥. ¬ 1965 "ћар≥нер-4" передаЇ на «емлю 21 зображенн¤ марса, на ¤ких видно кратери, але немаЇ н≥¤ких ознак канал≥в. Х 1971-1972 "ћар≥нер-9" передаЇ на «емлю 7329 фотограф≥й марса. Х 1976 20 липн¤ "¬≥к≥нг-1" скоюЇ посадку на марс, а всл≥д за ним, 3 вересн¤, на марс с≥даЇ "¬≥к≥нг-2". ќрб≥тальн≥ комплекси "¬≥к≥нг≥в" к≥нець к≥нцем створюють докладн≥ карти б≥льшоњ частини поверхн≥ марса. ѕосадочн≥ комплекси досл≥джують грунт в м≥сц¤х приземленн¤, не знаход¤чи н≥¤ких ознак житт¤, ≥ посилають на «емлю перш≥ фотограф≥њ з марс≥анськоњ поверхн≥.
